Листи Шевченка


Добродію і друже.
На другий день, як я од вас поїхав, мене арестовали в Києві, на десятий – посадили в каземат в Петербу[рзі], а через три місяці я опинився в Орской крепости в салдатській сірій шинелі, чи не диво, скажете! Отже воно так. І я тепер точнісінький, як той москаль, що змальовав Кузьма Трохимович панові, що дуже кохався в огородах. От вам і кобзар! позабирав грошики та й шморгнув за Урал до киргиза гуляти. Гуляю! бодай нікому не довелося так гуляти, а що маємо робить! Треба хилитися, куда нагинає доля. Ще слава Богу, що мені якось удалося закрепить серце так… що муштруюся собі та й годі. Шкода, що я не покинув тойді у вас рисунок київського саду, бо він і всі, що були при мені, пропали. У І. І. Фундуклея. А тепер мені строжайше запрещено рисовать і писать (окроме писем), нудьга та й годі; читать – хоч би на сміх одна буква, і тії нема. Брожу понад Уралом та… ні, не плачу, а щось ще поганше діється зо мною. Одішліть, будьте ласкаві, моє письмо і адрес мій княжні В[арварі] Миколаєвні, а адрес ось який. В город Оренбург, в пограничную комиссию. Его благородию Федору Матвеевичу Лазаревскому с передачею. А цей добрий земляк уже знатиме, де мене найти. Бувайте здорові, низенько кланяюсь Ілії Івановичу і всьому дому вашому, не забувайте безталанного Т. Шевченка. Поклоніться, як побачите, од мене Кікуатовим.

Примiтки:

Подається за першодруком: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – С. 67 – 68.
Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 351 – 353.
Лизогуб Андрій Іванович (1804 – 1864) – поміщик з козацько-старшинського роду, знайомий Шевченка, маляр-аматор. У 1830-х роках залишив державну службу і оселився у своєму маєтку в с. Седневі на Чернігівщині. У березні 1846 р. на запрошення А. І. Лизогуба Шевченко гостював у нього. Вдруге Шевченко побував у Седневі на початку 1847 р.
…мене арестовали в Києві… – Шевченка заарештовано на Київській заставі під час переправи через Дніпро по дорозі з Чернігівщини 5 квітня 1847 р. Наступного дня, 6 квітня, його відправили до Петербурга. Він сидів у казематі III відділу з 16 квітня по 30 травня 1847 р.
…через три місяці я опинився в Орской крепости… – З Петербурга поета відправили 31 травня, в Оренбург його привезли пізно ввечері 8 червня, а в Орську фортецю – 22 червня.
…як той москаль, що змальовав Кузьма Трохимович… – Йдеться про головного персонажа оповідання Г. Квітки-Основ’яненка «Салдацький патрет».
…позабирав грошики… – Мова йде про гроші, одержані від передплатників «Живописной Украины», видання якої припинилося у зв’язку з арештом Шевченка.
Шкода, що я не покинув тойді у вас рисунок київського саду, бо він і всі, що були при мені, пропали. – Малюнки, про які турбується Шевченко, не пропали, їх І. І. Фундуклей відправив до Петербурга в III відділ, звідки частину з них Шевченкові після його звільнення із заслання повернули (тепер вони зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка), але «рисунок київського саду» та деякі інші не знайдені.
Варвара Миколаєвна – В. М. Рєпніна.
…в пограничную комиссию… Федору Матвеевичу Лазаревскому. – Лазаревський Федір Матвійович (1820 – 1890) – чиновник Оренбурзької прикордонної комісії, третій з шести братів Лазаревських, які прихильно ставились до Шевченка, допомагали йому. З Шевченком познайомився 9 червня 1847 р. в Оренбурзі, на другий день після його прибуття, і був одним з перших, хто підтримав поета на засланні.
…низенько кланяюсь Ілії Івановичу… – Лизогуб Ілля Іванович (1787 – 1867) – старший брат Андрія Лизогуба, полковник у відставці. Брав участь у Вітчизняній війні 1812 р., був ад’ютантом М. Рєпніна. Пізніше належав до масонської ложі «З’єднаних слов’ян» у Києві. У 1840-х роках жив разом з братом у Седневі, де і познайомився з Шевченком 1846 р.
Поклоніться… Кікуатовим. – Йдеться про князя Миколу Івановича Кейкуатова (1806 – 1865) та його дружину Катерину Федорівну Кейкуатову (1827 – 1848), які проживали по сусідству з А. І. Лизогубом у с. Бігач. Шевченко гостював у них у лютому – березні 1847 р.
В. Є. Шубравський
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 35 (текст), с. 332 – 333 (примітки).

До перелiку