Листи Шевченка

Всяк друг речет:17 содружихся ему и аз: но есть именем точию друг.— Отак тепер і зо мною сталось, було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скруту, то святий їх знає, де вони поділись! Чи не вимерли, крий боже? Ні, здравствують, та тільки одцурались безталанного свого друга. Бог їм звидить. Якби вони знали, що єдине слово ласкаве тепер для мене паче всякої радості — так що ж, недогадливі.

З превеликою радостію і дякою прийняв я лист ваш уже другий, написаний 31 декабря. Бог вам заплатить за вашу щирость і за вашу ласку. Лихо діється зо мною, та не одно, а всі лиха упали на мою голову. Одно те, що нудьга і безнадія давить серце, а друге — нездужаю з того дня, як привезли мене в цей край, ревматизм, цингу перетерпів, слава богу, а тепер зуби і очі так болять, що не знаю, де дітись. І чи не чудно, скажете, як принесли ваш лист, мені полегшало так, що на третій день мені вже можна було написать оцей лист до вас. Вибачайте тільки, що коротенький, одно те, що боюся очі натрудить, а друге, сказавши правду, таки й паперу недостача. І купить нема де, звичайне, як у степу. Як будете посилать вашу обіцянку, то пришліть, будьте ласкаві, і паперу поштового і брістольського, коли найдете в Одесі. Вибачте, бога ради, що я так вередую, за гроші спасибі вам, єдиний мій друже, у мене ще осталося трохи, а як матиму малярську справу, то, може, зароблю, а якщо пошлють весною в степ на Раїм18, бо є така чутка, то тоді вже проситиму, то, може, бог дасть, що тут остануся. Ще чи не найдете в Одесі сочиненій Лєрмонтова і Кольцова19, пришліть, поезії святої ради, А як будете писать, то пишіть на моє ім'я просто в Кріпость 0рську, бо я другий лист ваш прийняв уже з третіх рук. Хоч воно й з добрих рук, та все-таки з третіх. Прочитав я вдруге вже о скорбі вашій, о вашій Лізі, що маємо робить, коли того бог хоче. Давид добре сказав:20 хто возглаголет сили господні; слышаны сотворит вся хвалы его. Звичайне, не можна і без того, щоб інколи і сльозам не дать волі. Бо хто не журиться, не плаче, то той ніколи й не радіє. Цур йому, такому. Будемо плакать і радіти, і за все- те хвалить милосердого бога.

1 февраля. На самому цьому слові одчинилися двері і поштальйон подав мені третій лист ваш, написаний 7 января. Не знаю, чи зрадів би я так батькові або матері, як вашому щирому слову. Да воздасть вам господь і дому вашому, що посітили єсте невольника і тяжку його тугу розважили. Як будете писать до В. Н., то од мене їй низенько поклонитеся. Та накажіть, щоб хоч одно слово написала. Тільки не в Оренбург, а просто в Кріпость 0рську. Коли маєте «Свячену воду»21, то спишіть та пришліть мені, бота, що ви мені передали, утрачена. А Татьяні Івановні22 як будете писать, то їй і Федорові Іваненкові23 од мене гарненько поклонитеся, нікому в світі я тепер так не завидую, як малярам. І Глафірі Івановні, а може вже вона покинула, крий боже, малювать! Бога для пришліть малярську справу і паперу. — Що у вас робиться у Седневі? Що поробляє І. І.? Поклоніться йому од мене. За N. D., і вас, і весь дом ваш молюся господові милосердому і благаю його, щоб ви не забували Т. Шевченка.


Примітки:

  • 17 - «Всяк друг речет»...— текст взято з біблії.
  • 18 - Раїм—«Коло Аральського моря, кріпость» (прим. Шевченка); див. ще 2 прим. до «Журналу», запис від 16.V1.1857 р.
  • 19 - Кольцов О.В. — див. 2 прим. до «Журналу», запис від 13.VI.1857 р.
  • 20 - «Давид добре сказав»... — текст взято з біблії.
  • 21 - «Свячена вода» — вірш Олександри Іванівни Псьол. Про цей вірш Шевченко згадав у передмові до проектованого видання «Кобзаря» 1847 р.
  • 22 - Тетяна Івані'вна Псьол — сестра Олександри й Глафіря.
  • 23 - Іваненко Федір Григорович (1799—1850) — поміщик Пирятин-ського повіту, сусіда Рєпніних.

До перелiку