З превеликою радостію і дякою прийняв я лист ваш уже другий, написаний 31 декабря. Бог вам заплатить за вашу щирость і за вашу ласку. Лихо діється зо мною, та не одно, а всі лиха упали на мою голову. Одно те, що нудьга і безнадія давить серце, а друге — нездужаю з того дня, як привезли мене в цей край, ревматизм, цингу перетерпів, слава богу, а тепер зуби і очі так болять, що не знаю, де дітись. І чи не чудно, скажете, як принесли ваш лист, мені полегшало так, що на третій день мені вже можна було написать оцей лист до вас. Вибачайте тільки, що коротенький, одно те, що боюся очі натрудить, а друге, сказавши правду, таки й паперу недостача. І купить нема де, звичайне, як у степу. Як будете посилать вашу обіцянку, то пришліть, будьте ласкаві, і паперу поштового і брістольського, коли найдете в Одесі. Вибачте, бога ради, що я так вередую, за гроші спасибі вам, єдиний мій друже, у мене ще осталося трохи, а як матиму малярську справу, то, може, зароблю, а якщо пошлють весною в степ на Раїм18, бо є така чутка, то тоді вже проситиму, то, може, бог дасть, що тут остануся. Ще чи не найдете в Одесі сочиненій Лєрмонтова і Кольцова19, пришліть, поезії святої ради, А як будете писать, то пишіть на моє ім'я просто в Кріпость 0рську, бо я другий лист ваш прийняв уже з третіх рук. Хоч воно й з добрих рук, та все-таки з третіх. Прочитав я вдруге вже о скорбі вашій, о вашій Лізі, що маємо робить, коли того бог хоче. Давид добре сказав:20 хто возглаголет сили господні; слышаны сотворит вся хвалы его. Звичайне, не можна і без того, щоб інколи і сльозам не дать волі. Бо хто не журиться, не плаче, то той ніколи й не радіє. Цур йому, такому. Будемо плакать і радіти, і за все- те хвалить милосердого бога.
1 февраля. На самому цьому слові одчинилися двері і поштальйон подав мені третій лист ваш, написаний 7 января. Не знаю, чи зрадів би я так батькові або матері, як вашому щирому слову. Да воздасть вам господь і дому вашому, що посітили єсте невольника і тяжку його тугу розважили. Як будете писать до В. Н., то од мене їй низенько поклонитеся. Та накажіть, щоб хоч одно слово написала. Тільки не в Оренбург, а просто в Кріпость 0рську. Коли маєте «Свячену воду»21, то спишіть та пришліть мені, бота, що ви мені передали, утрачена. А Татьяні Івановні22 як будете писать, то їй і Федорові Іваненкові23 од мене гарненько поклонитеся, нікому в світі я тепер так не завидую, як малярам. І Глафірі Івановні, а може вже вона покинула, крий боже, малювать! Бога для пришліть малярську справу і паперу. — Що у вас робиться у Седневі? Що поробляє І. І.? Поклоніться йому од мене. За N. D., і вас, і весь дом ваш молюся господові милосердому і благаю його, щоб ви не забували Т. Шевченка.
Примітки:
- 17 - «Всяк друг речет»...— текст взято з біблії.
- 18 - Раїм—«Коло Аральського моря, кріпость» (прим. Шевченка); див. ще 2 прим. до «Журналу», запис від 16.V1.1857 р.
- 19 - Кольцов О.В. — див. 2 прим. до «Журналу», запис від 13.VI.1857 р.
- 20 - «Давид добре сказав»... — текст взято з біблії.
- 21 - «Свячена вода» — вірш Олександри Іванівни Псьол. Про цей вірш Шевченко згадав у передмові до проектованого видання «Кобзаря» 1847 р.
- 22 - Тетяна Івані'вна Псьол — сестра Олександри й Глафіря.
- 23 - Іваненко Федір Григорович (1799—1850) — поміщик Пирятин-ського повіту, сусіда Рєпніних.