Листи Шевченка

Воістинно воскрес! 

Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу. Папір мені тепер дуже став у пригоді! а лист ще дужче! і тим самим, що мені тепер треба було молитви і дружнього слова. А воно якраз і трапилось, я тепер веселий іду на оте некчемне море Аральське. Не знаю, чи вернуся тільки!.. А йду, єй-богу, веселий. 

Спасибі тобі ще раз за писанку, дійшла вона до мене цілісінька, і в той самий день прийшло мені розрішеніє малювать, а на другий день приказаніє у поход виступать. Беру з собою усю твою малярську справу, не знаю тільки, чи доведеться малювать? 

Вибач мені, єй-богу, ніколи і сухар той з'їсти, а не те, щоб лист написать до ладу. До В. Н. напишу вже хіба з Раїму. Як будеш писать до неї, подякуй за книжку Гоголя. 

Адрес мій: в Крепость Орскую. Его Высокоблагородию Михайлу Семеновичу Александрийскому24 з передачею мені.
А цей чолов'яга буде посилать до мене через коменданта. Не забувай мене, єдиний мій! Коли не побачимося на сім світі, то вже певне зострінемося на тім. До свиданія! 

Щирий твій Т. Шевченко.


Примітки:

  • 24 - Александрійський Михайло Семенович — чиновник Оренбурзької прикордонної комісії, жив в Орській кріпості, як «попечитель прилінійних киргизів».

До перелiку