Листи Шевченка


Спасибі вам, Григорій Леонтьевич, що ви таки не забуваєте того нечепурного Тараса, що колись, колись-то… та цур йому, минуло, бодай не снилось. Тепер, слава Богу, і чепурніший, і розумніший, і щасливіший, як перше було. Ви, спасибі вам, до мене пишете, щоб я сказав вам, чи справді Федот здоров так, як він до вас пише… здоров. Далебі здоров. Як бугай. А як буде мене слухать, то ще здоровіший буде. Щира правда! Я, бачте, хочу його вивести в люди, як кацап сказав; хочу всему доброму його навчить, сиріч – горілку пить і прочая; вибачайте, будьте ласкаві, за щиру [мову]. І по цій мові бувайте здорові, спасибі за пам'ять і ласкаве слово.
Т. Шевченко

Примiтки:

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 217). Автограф не датований.
Датується за змістом листа, а також на підставі згадки Шевченка про Ф. Л. Ткаченка в листі до Я. Г. Кухаренка від 30 вересня 1842 р.: «…нема вже Хтодота меж нами, учора поїхав сіромаха в Київ служить…», орієнтовно: 1841 – вересень 1842 р., С.-Петербург.
Вперше надруковано в наукових записках «Радянське літературознавство» (№ 4. – 1939. – с. 138).
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. – К., 1957. – Т. 6. – с. 21.
Ткаченко Григорій Леонтійович (роки народження і смерті не відомі) – архітектор, старший брат Ф. Л. Ткаченка. Колишній кріпак поміщика Оболонського, відпущений на волю. Вчився в Академії мистецтв і 1835 р. здобув звання некласного художника-архітектора. З Шевченком, очевидно, знайомий з часу перебування його в майстерні В. Ширяева (1832 – 1838).
…чи справді Федот здоров… – Ткаченко Федот Леонтійович (1819 – бл. 1885) – брат Г. Л. Ткаченка. Деякий час вчився в Академії мистецтв разом з Шевченком і в 1841 – 1842 рр. жив з ним на одній квартирі (саме цим зумовлено звертання брата до Шевченка з проханням повідомити про здоров’я Федота).
В. Є. Шубравський
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 16 (текст), с. 305 – 306 (примітки).

До перелiку