Листи Шевченка
Сатана, он же и Иван Рогожин, не терпящий света истины и враг всяких добрых помышлений и намерений наших, самый сей сатана, кровный родич, а може, и единоутробный брат німецький, перейшов мені шлях в Нижнем Новегороді і не допустив мене, німецький син, до столиці. Полиция, родная сестра Ивана Рогожина, остановила мене в Нижнем и до вчорашнього дня сама не знала, для чого вона мене остановила, а вчора формально объявила мені, что я нахожуся под ее секретным материнским надзором и что мені свыше воспрещено жить и даже переїзжать через столиці. Так от що мені наробив враг рода человеческого Иван Рогожин! А я, недотепний, забув на той час надіть на себе хрестообразную амуницию. А то б нічого сього не було. Розумний лях по шкоді.
Тепер думаю так зробить. Проживу зиму отут з добрими людьми, а весною, як Бог поможе, з моїм добрим капітаном Кишкиным попливу вниз по матушке по Волге, і буду собі рисовать ее прекрасные берега. Та може, дасть Бог, і з вами побачуся, як здорові будете, други мої іскреннії. Та, може, ще раз уночі підемо з Незабутовским под предводительством Ивана Рогожина и щирого друга його Перфіла шукать сестер милосердія, щоб змилосердилися. Дай-то Боже! Я буду сердечно радий, побачивши вас здорових, веселих і щирих друзей моих.
Мені тут добре, весело, читаю так, що аж опух читаючи. Журнали всі до одного передо мною, и даже… «Le Nord» и прочее.
Не забувайте мене, друга вашого щирого і щасливого
Т. Шевченка.
Вибачте мені, други мои, що я вам так мало пишу. Дасть Бог, як начитаюся, то напишу білше. Як побачите А. П. Козаченка, то поцілуйте його за мене.
Адрес:
В Нижний Новгород Его высокоблагородию Павлу Абрамовичу Овсянникову с передачею такому-то.
На конверті:
В г. Астрахань.
Его благородию Ивану Петровичу Клопотовскому.
В собственном доме.
Примiтки:
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 138).
Вперше надруковано у виданні: Радянське літературознавство: наукові записки. – 1939. – № 4. – с. 143 – 144.
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1957. – Т. 6. – с. 148 – 149.
Клопотовський Іван Петрович – викладач астраханської гімназії, куди прибув після закінчення Київського університету (1845 – 1849). З Шевченком познайомився 15 серпня 1857 р. в Астрахані; гостинно вітав поета, залишив у його щоденнику запис від 15 – 16 серпня 1857 р., де висловив радість від зустрічі зі «своїм колишнім професором». Спогади І. Клопотовського про Шевченка записав журналіст В. Кларк [Русская старина. – 1896. – № 3. – с. 655 – 658].
Сатана, он же и Иван Рогожин… перейшов мені шлях в Нижнем Новегороді… А я, недотепний, забув на той час надіть на себе хрестообразную амуницию. – Чельцов Федір Іванович (1826 – ?) – випускник Київського університету (1853), лікар. Брав участь у Кримській війні. Шевченко познайомився з ним в серпні 1857 р. в Астрахані. 16 і 17 серпня 1857 р. Чельцов зробив записи в щоденнику Шевченка. Останній запис – легенда про біса на прізвисько Іван Рогожин, відданого в солдати, після чого Шевченко жартівливо називав Ф. І. Чельцова Іваном Рогожиним, зокрема у дарчому написі на автографі уривка поеми «Царі» («Старенька сестро Аполлона…»).
…з моїм добрим капітаном Кишкиным попливу вниз по матушке по Волге… – Кишкін Володимир Васильович (1825 – 1911) – капітан пароплава «Князь Пожарский», на якому Шевченко прибув у Нижній Новгород 20 вересня 1857 р. Познайомилися за невідомих обставин ще до зустрічі в Астрахані. На пароплаві саме з «потаємного портфеля» В. Кишкіна Шевченко вперше прочитав чимало творів російської позацензурної поезії.
І… із вами побачуся… други мої іскреннії. – Через І. Клопотовського Шевченко звертався до кола «своїх земляків», переважно флотських офіцерів та лікарів, серед яких були С. Незабитовський, Є. Одинець, К. Новицький, П. Радзійовський, Т. Шалевич, Т. Зброжек, Ф. Чельцов. Шевченко захоплено писав про них у щоденнику (запис від 23 серпня 1857 р.).
Незабитовський Степан Андрійович (1829 – 1909) – флотський лікар в Астрахані; закінчив Київський університет 1854 р. З Шевченком познайомився в Астрахані 15 – 16 серпня 1856 р. і тоді ж залишив про це запис у щоденнику. 18 серпня він переписав з «Малої книжки» поему «Чернець» та вірш «А. Козачковському», а сам поет заніс йому до цього ж зошита вірш «Ще як були ми козаками…» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 75).
«Le Nord» (1855, Брюссель) – газета, що виходила французькою мовою і вважалася неофіційним органом царського уряду (див. запис у щоденнику від 16 жовтня 1857 р.).
Козаченко Олександр Петрович (1809 – 1870) – статський радник, голова Астраханської казенної палати. Познайомився з Шевченком в Астрахані не раніше 16 серпня 1857 р. у родині свого зятя О. О. Сапожникова.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 140 – 141 (текст), с. 416 – 417 (примітки).