Мій милий друже!
Рекомендую тобі одного из нижегородских друзей моих Константина Антоновича Шрейдерса. Привітай його во имя дружбы нашей! Чи був у тебе Овсянников? Возьми у Куліша та прочитай мої «Неофіти». Вони ще не викончені. Шрейдерс швидко вернеться в Нижній, то щоб Куліш переписав «Неофіти» і дав йому для передачі Щепкіну. А ти, мій друже єдиний, купи мені Шекспіра, перевод Кетчера, і «Песни Беранже» Курочкіна. Та як успієш, то оддай і переплести Шекспіра. Оставайся здоров, нехай тобі Бог помагає на все добре, не забувай щирого твого
Т. Шевченка.
На звороті: Высокоблагородному Михайлу Матвеевичу Лазаревскому. В Большой Морской, в доме графа Уварова.
Примiтки:
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 163). Датується за змістом та записом у щоденнику від 20 січня 1858 р. Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 16). Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 421. Відповідь М. М. Лазаревського від 10 лютого 1858 р. див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 109. Авторська дата в автографі «21 генваря» суперечить записові в щоденнику Шевченка від 20 січня 1858 р.: «Проводил в Петербург доктора Кутерема, Кебера, Шрейдерса, Фрейлиха…» Оскільки лист є рекомендацією К. А. Шрейдерса, він не міг бути написаний після від’їзду останнього з Нижнього Новгорода. Відсутній в автографі рік написання визначається за змістом. Рекомендую тобі одного из нижегородских друзей моих Константина Антоновича Шрейдерса. – К. А. Шрейдерс (? – 1894) – секретар Нижегородської казенної палати, колишній студент Київського університету. Допомагав Шевченку в Нижньому Новгороді, виконував його доручення у Петербурзі. Починаючи з 8 січня 1858 р. до кінця свого перебування в Нижньому Новгороді – 8 березня – Шевченко жив на квартирі К. А. Шрейдерса, не залишаючи й попередньої своєї квартири в П. А. Овсянникова (див. запис у щоденнику від 8 січня 1858 р.). Чи був у тебе Овсянников? – П. А. Овсянников виїхав із Нижнього Новгорода до Петербурга у справах пароплавного товариства «Меркурий» 4 січня 1858 р. (див. запис у щоденнику цього дня). Возьми у Куліша та прочитай мої «Неофіти». – Див. примітку до листа П. О. Кулішеві від 4 січня 1858 р. У листі від 10 лютого 1858 р. М. М. Лазаревський сповістив Шевченка: «твоих произведений он [П. О. Куліш. – Ред.] мне не показывал, так как я виделся с ним накануне отъезда; у него все было уже уложено» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 109]. …купи мені Шекспіра, перевод Кетчера… – П’єси У. Шекспіра в перекладі М. X. Кетчера, надіслані А. І. Лизогубом в Орську фортецю (див. лист до А. І. Лизогуба від 11 грудня 1847 р. та примітку до нього), були відібрані в Шевченка під час арешту 1850 р. На прохання Шевченка придбати й знову надіслати йому до Нижнього Новгорода ці переклади М. М. Лазаревський відповів у листі від 10 лютого 1858 р.: «Шекспир в переводе Кетчера редок и стоит не меньше 25 р., а потому до твоего разрешения я не купил его» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 109]. Приїхавши з Нижнього Новгорода до Москви, Шевченко особисто познайомився з М. X. Кетчером, який подарував йому «все издания своей компании, кроме своего перевода Шекспира – он еще в типографии» (див. записи в щоденнику від 12 та 21 березня 1858 р.). «Песни Беранже» Курочкіна – перше видання віршів французького поета-демократа П’єра-Жана Беранже (1780 – 1857) в перекладах російського поета кола «Искры» Курочкіна Василя Степановича (1831 – 1875), що вийшло в Петербурзі на початку 1858 р. Як свідчить запис у щоденнику, Шевченко одержав його в Нижньому Новгороді 19 лютого 1858 р.: «В шесть часов утра приехал Шрейдерс из Петербурга, привез мне письмо от Лазаревского, “Песни Беранже” Курочкина и четыре экземпляра моего портрета, фотографированного с моего же рисунка». Повернувшись до Петербурга, Шевченко особисто познайомився з В. С. Курочкіним (див. записи в щоденнику від 3 та 26 квітня 1858 р.).М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 155 – 156 (текст), с. 434 – 435 (примітки).