Любая Надежда Михайловна.
Передайте оце добро Ликері. Я вчора тілько почув, що вона занедужала. Дурна десь тьопала по калюжах та й простудилася. Пришліть з Федором мерку з її ноги. Закажу теплі черевики, а може, найду готові, то в неділю привезу.
Щирий ваш Т. Шевченко Перекажіть з Федором, чи лучше їй, чи ні.Примiтки:
Подається за першодруком у журналі «Киевская старина» (1890. – № 2. – с. 183). Датується орієнтовно – часом після переїзду Н. М. Забіли з дачі в Стрєльні до Петербурга. Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 195. Передайте оце добро Ликері. – Дочка Н. М. Забіли Н. М. Кибальчич зі слів матері так розповіла про цей епізод: «Как-то Лукерья простудилась и слегка захворала. Встревоженный Шевченко, желая выразить как-нибудь свою заботливость, прислал ей шерстяные чулки, теплый платок и какой-то очень старинный металлический, больших размеров шейный крест… Первым движением Лукерьи, получив эти вещи, было схватить крест и начать скоблить его ножом… Но увидев, что он не золотой, она с досадой отбросила его от себя, сердито проговорив: – Бог знає що!.. я думала, золотий!..» [Кибальчич Н. М. Воспоминания о Т. Г. Шевченко (Из рассказов моей матери) // Киевская старина. – 1890. – № 2. – С. 178 – 179]. Федір – Ф. Еристов.М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 208 (текст), с. 512 – 513 (примітки).