Листи Шевченка

Щиро шануємий и многоуважаемый Алексій Іванович!

Мені оце прийшлось до скруту: сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталаннії думи та так, проклята, одчистила, що я ледве пізнав свої діточки, а издатель, кацапська душа, половини не дає того, що я прошу і що мені притьмом треба. З таким моїм лихом я оце до вас з Платоном Федоровичем: вишліть мені, будьте ласкаві, 1100 карбованців, і я вам з великою дякою пришлю к Новому року екземплярів книги на такую сумму або через рік гроші з невеликим процентом. Зробіть як знаєте і як вам Бог на розум положе. Поклоніться од мене тричі Кондрату Михайловичу, Федору Степановичу і всім, і всім! Титарівну ж тричі поцілуйте за мене, нехай воно здорове росте та щасливе буде! Оставайтесь здорові! Нехай вам Бог помагає на все добре! Не забувайте искреннего вашого Т. Шевченка.

Р. S. Як побачите Т[абачнико]ва, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить. Другим разом я вам напишу, що він хотів зо мною зробить.

Примiтки:

Подається за першодруком у журналі «Киевская старина» (1889. – № 2. – с. 463). Датується за одночасно написаним листом до П. Ф. Симиренка аналогічного змісту. Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 433. Хропаль Олексій Іванович (1813 – 1886) – службовець фірми Яхненків-Симиренка, найближчий помічник і родич керуючого справами П. Ф. Симиренка (був одружений з його сестрою Наталією Федорівною). Познайомившись із ним ще в 1845 р., Шевченко під час відвідин заводу жив у будинку О. І. Хропаля і, за свідченням М. К. Чалого, в дружньому колі читав тут свої твори, «вписанные очень мелким почерком в небольшую переплетенную книжечку, которую он обыкновенно носил за голенищем. Такого художественного чтения никому из присутствующих не приходилось слышать ни прежде, ни после» [Киевская старина. – 1889. – № 2. – С. 460]. Шевченко подарував О. I. Хропалю свій офорт «Приятелі» та «Кобзар» 1860 р. Мені оце пришилось до скруту… – Див. лист до П. Ф. Симиренка від 26 листопада 1859 р. та примітку до нього. Платон Федорович – П. Ф. Симиренко. Поклоніться од мене тричі Кондрату Михайловичу, Федору Степановичу… – К. М. Яхненку і Ф. С. Симиренку. Титарівну ж тричі поцілуйте за мене… – Рано овдовівши, О. І. Хропаль виховував двох дочок. Старшу з них Катерину (1853 – ?) Шевченко називав титарівною, оскільки О. І. Хропаль був титарем місцевої церкви. Як побачите Т[абачнико]ва… Другим разом я вам напишу, що він хотів зо мною зробить. – В анонімній замітці герценівського «Колокола» за 1 вересня 1860 р. повідомлялося, що черкаський справник (якого там названо «Кабашниковим») вимагав, щоб Шевченко «зняв з нього портрет на повний зріст і безпомилково». За іншою версією (відомою зі спогадів Ф. Г. Лебединцева), В. Табачников вимагав від Шевченка схвальної оцінки своїх недолугих віршових вправ [Киевская старина. – 1887. – № 11. – С. 565]. В будь-якому разі, саме службова запопадливість В. Табачникова та його прагнення вислужитися були причиною арешту Шевченка влітку 1859 р. і його вимушеного виїзду з України.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 190 (текст), с. 482 – 483 (примітки).

До перелiку