Погано я зострів оцей новий поганий рік: другий тиждень не вихожу з хати – чхаю та кашляю. Аж обісіло. Як тебе там Бог милує? Ти, мабуть, послідніх моїх двох писем не получив, що нічого не пишеш. В першому письмі, адресованому в Корсунь, послав я письмо незапечатане, щоб ти прочитав і переслав в Одесу полковникові Іваницькому, главному начальнику механического заведения при обществе мореходства и торговли. Письмо про Каленика. Друге письмо адресоване в Київ, в дом Соар, в котором также незапечатанное письмо в Потоки на имя Я. В. Тарновского; чи получив ти оті письма, чи ні? Чи получив ти «Буквар» і «Основу»? Заткни пельку отому проклятому землемірові та роби швидче з тим сердешним грунтом. Та що ти зробиш, то зараз же і напиши мені, щоб я знав, що з собою робити: чи їхать мені весною в Канів, чи ні. Як треба буде грошей, то напиши. А може, я сам привезу. Багато б ще треба дечого сказать тобі, та нездужаю. Нехай до другого разу. Бувай здоровий, цілую твоїх діточок і твою жінку. Т.
Примiтки:
Подається за першодруком в журналі «Основа» (1862. – № 6. – С. 24). Слова «механического заведения при обществе мореходства и торговли» та «в дом Соар», пропущені в «Основі», відновлюються за публікацією листа в журналі «Правда» (1875. – № 24. – С. 971 – 972). Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 444 – 445. Погано я зострів оцей новий поганий рік… – Здоров’я Шевченка, підірване на засланні, помітно погіршало ще взимку 1860 р. У листі до сина В. В. Тарновського від 1 березня 1860 р. Л. В. Тарновська сповіщала про явні ознаки серйозної хвороби Шевченка: «Бедный Шевченко болен, и я боюсь, не водянка ли у него в груди; он не лежит, но движение его тяжело и лицо обрюзгло» [Дорошкевич О. Шевченко в приватному листуванні // Записки історично-філологічного відділу УАН. – К., 1926. – Кн. 7-8. – С. 377]. Восени 1860 р. хвороба загострилася, однією з причин чого був тяжко пережитий Шевченком розрив з Ликерою Полусмаковою. За свідченням О. М. Лазаревського, «Тарас Григорьевич начал чувствовать себя нехорошо с осени прошлого [1860] года. 23 ноября, встретившись у М. М. Л[азаревского] с доктором Бари, он особенно жаловался на боль в груди. Доктор, выслушав грудь, советовал Тарасу Григорьевичу поберечься. С тех пор здоровье его плошало со дня на день» [Лазаревский А. М. Последний день жизни Т. Г. Шевченко // Северная пчела. – 1861. – 28 лютого]. Шевченко не виходив з дому до кінця грудня 1860 р. Відчувши себе трохи краще, на Різдвяні свята відвідав своїх знайомих, після чого його стан різко погіршився. …другий тиждень не вихожу з хати – чхаю та кашляю. – Простудно-інфекційне захворювання ускладнило перебіг хронічної серцевої хвороби Шевченка. Письмо про Каленика. – Див. лист до В. Г. Шевченка від 2 грудня 1860 р. та примітку до нього. …письмо в Потоки на имя Я. В. Терновського; чи получив ти оті письма, чи ні? – Автограф листа до Я. В. Тарновського, надісланого разом з одночасно написаним листом до В. Г. Шевченка, зберігся (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 214) – отже, В. Г. Шевченко одержав обидва листи Шевченка від 23 грудня 1860 р. Чи получив ти «Буквар» і «Основу»? – Дозвіл на випуск у світ складеного Шевченком «Букваря южнорусского» датовано 31 грудня 1860 р. Цензурний дозвіл першого номера журналу «Основа» – 12 січня 1861 р. У відомому нині листуванні Шевченка немає згадок про надіслання їх В. Г. Шевченкові. Заткни пельку отому проклятому землемірові та роби швидче з тим сердешним ґрунтом. – Перепони в придбанні для Шевченка земельної ділянки на Канівщині чинилися внаслідок таємного листа київського, подільського і волинського генерал-губернатора І. І. Васильчикова начальникові 3 відділу В. А. Долгорукову від 15 серпня 1859 р., в якому зазначалося, «что если бы Шевченко пожелал поселиться в здешнем крае, то я полагал бы отклонить его намерение» [Т. Г. Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 339].М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 218 (текст), с. 528 – 529 (примітки).