Листи Шевченка

7 сентября вранці приїхав я в Петербург і прочитав твоє письмо у М. М. Л[азаревського]. Пишеш, що тебе не було дома, що ти хлопців возив у Херсон. Добре зробив єси! Та тілько чи притокмив ти їх у те училище торгового мореплаванія? Якщо притокмив, то молися Богу та лягай спати: з хлопців будуть люде… тілько треба спать на одно око. Пишеш, що бачився з Парчевським; і я з ним бачився в Черкасах. Те саме він і мені говорив, що й тобі; нехай собі робить, як знає. А ти, мій рідний брате, зроби так, як умієш і як тобі Бог допоможе. Продать він землі тієї не волен, а законтрактовать на 25 літ волен, с согласия опеки. Якби ти побачився з Вольським та з ним добре поговорив та умовився. Та вже там роби, як знаєш і умієш, та тілько зроби, бо мені й досі сниться Дніпро і темний ліс попід горою. Контрактуй на своє ім'я. На сей случай я оставив письмо у Вольського і аркуш гербового паперу в 90 коп. На тім тижні у мене будуть гроші, то як треба буде, то я зараз і пошлю тобі. Добре було б, якби Йосип або Микита взялися за постройку: веселіше б гроші платить. Якби ти побачився з ними. Як побачиш Дзендзєловського, Липомана і Грудзинського і його стару матір, то поцілуй їх всіх за мене. Чи ти получив моє письмо з Прилук? Пришли мені оту маленьку книжечку і клаптики з нею; хоч перепиши; мені розрішено друковать, то книжечка та тепер мені треба. Посилаю Рузі не всеобщую историю, а Робінзона Крузо: для языка це буде лучче. Історію пришлю на той рік або сам привезу. Сестру, тебе і всіх діточок ваших тричі цілую. Оставайся здоров. Нехай тобі Бог помагає на все добре. Брат Т. Шевченко

Примiтки:

Подається за першодруком у журналі «Основа» (1862. – № 6. – с. 5 – 6). Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 431. …прочитав твоє письмо у М. М. Л[азаревського]. – Нині відомий лише уривок листа В. Г. Шевченка, опублікований у журналі «Основа» [1862. – № 6. – с. 6; див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 134]. …ти хлопців возив у Херсон. – Йдеться про намір В. Г. Шевченка віддати своїх синів Каленика та Андрія навчатися в Херсонське училище торговельного мореплавства. Як видно з листів від 22 та 29 січня 1861 р. до В. Г. Шевченка, Шевченко допомагав влаштувати Каленика після закінчення Херсонського училища на службу в Одесі. Пишеш, що бачився з Парчевським; і я з ним бачився в Черкасах. – Не заставши власника межиріцького маєтку Н. П. Парчевського в Межирічі, Шевченко зустрівся з ним у Черкасах, де перебував під арештом з 18 по 22 липня 1859 р. Наляканий наміром «політично неблагонадійного» поета оселитися поблизу Межиріча, Н. П. Парчевський відмовив йому в продажу земельної ділянки. У розмові в цій справі з В. Г. Шевченком восени 1859 р. Н. П. Парчевський посилався на те, що нібито повинен узгодити свій дозвіл на продаж землі з київським генерал-губернатором, про що В. Г. Шевченко у згаданому листі сповіщав поета: «Твоє діло за покупку землі я не міг нічим кончить; получив од нього такий одвіт, що як він побачиться з генерал-губернатором, то зараз потім дасть резолюцію настоящу». Справжні причини цієї відмови Н. П. Парчевський виклав після смерті Шевченка у листі до київського губернського жандармського управління, зазначивши, ніби поховання Шевченка в Каневі посилило загрозу селянських заворушень і становить пряму небезпеку для навколишніх поміщиків. Про це ж писав М. К. Чалий у своїй примітці до опублікованого ним уривка з листа В. Г. Шевченка: «По всему было можно заметить, что П[арчевск]ий не желал иметь соседом такого человека, как Шевченко» [Основа. – 1862. – № 6. – С. 6]. Очевидно, так само сприйняв зволікання Н. П. Парчевського і Шевченко. Продать він землі тієї не волен, а законтрактовать на 25 літ волен, с согласия опеки. – Межиріцький маєток, один із найбільших на Україні (понад 15 сіл, 22 730 десятин землі, близько 5 тисяч кріпаків) колись належав князю Потьомкіну, потім його племінникові Василю Енгельгардту. Розорений нащадками й обтяжений великими боргами, маєток 1835 р. потрапив в опіку. Дрібний чиновник Н. П. Парчевський купив його 1849 р. в онуки В. В. Енгельгардта княгині Катерини Багратіон, але сам заліз у борги й за участь у незаконних фінансових операціях був висланий до Самари, а потім відданий під поліційний нагляд. У фактичне володіння маєтком він вступив тільки в січні 1853 р., однак для забезпечення виплати боргу, що становив понад 1 млн. карбованців, маєток одразу ж був відданий під дворянську опіку і продажу не підлягав [див.: Жур П. Третя зустріч. – с. 119 – 120]. На сей случай я оставив письмо у Вольського… – Цей лист нині не відомий. Добре було б, якби Йосип або Микита взялися за постройку: веселіше б гроші платить. – Брати Шевченка Микита Григорович та Йосип Григорович були добрими теслями. Ще в часи навчання в Академії мистецтв Шевченко почав матеріально допомагати їм; він прагнув, щоб плата за будівництво майбутньої хати також стала їхнім заробітком. Як побачиш Дзендзєловського, Липомана і Грудзинського… – Йдеться про Шевченкових знайомих, з якими він заприятелював, подорожуючи Україною 1859 р. Дзендзєловський Іван Павлович (бл. 1805 – ?) – власник механічного підприємства по виробництву обладнання для цукрових заводів, що містилося в с. Луці поблизу Межиріча на заарендованій У Н. П. Парчевського в 1852 р. землі. Походив зі Львівщини, звідки переїхав 1846 р. Міг зацікавити Шевченка як один з перших підприємців на Наддніпрянщині, пов’язаних з мліївським заводом П. Ф. Симиренка та К. М. Яхненка. Ліппоман Феліціан Йосипович (1824 – ?) – дрібний урядовець маєтку графа Воронцова у Мошнах, поляк за національністю. Служив діловодом у дворянській опіці в Чигирині, 1855 р. переїхав у Мошни. Перебуваючи тут під арештом у липні 1859 р., Шевченко бував у сім’ях Ліппомана та Грудзинського – очевидно, також урядовця воронцовського маєтку. Свідчення про це є в листі від 10 вересня 1859 р. київського гімназиста В. П. Маслія, який зустрічався з Шевченком у Мошнах під час канікул: «…я приходил к г. Грудзинскому, чтобы у него познакомиться с Вами… Наконец последний раз я видел Вас перед выездом в Киев у г. Липпомана» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 135]. Чи ти получив моє письмо з Прилук? – Лист до В. Г. Шевченка від 20 серпня 1859 р. Пришли мені оту маленьку книжечку і клаптики з нею… – У першодруці листа М. К. Чалий зробив таку примітку до цих слів: «“Книжечка” – собрание стихотворений последних 12 лет. “Клаптики” – два маленькие лоскутка синей почтовой бумаги; на них написаны были три маленьких стихотворения Шевченка» [Основа. – № 6. – С. 6]. Очевидно, йдеться про «Малу книжку» й автографи написаних на Україні віршів Шевченка. …мені розрішено друковать… – Ухвалою Головного управління цензури від 25 липня 1859 р. Шевченкові було дозволено перевидати лише друковані до заслання твори; поданий ним на розгляд цензури рукопис «Поезія Т. Шевченка. Том первий» був відхилений. Посилаю Рузі не всеобщую историю, а Робінзона Kpyзо… – Шевченко надіслав дочці В. Г. Шевченка Прісі (1847 – 1913), яка навчалася в Києві у пансіоні Соар, французьку книжку «Aventures de Robinson Crusoe, par Daniel de Foe» з написом: «Любій Прісі на пам’ять од дядька Тараса Шевченка. 1859. Сентября 12» (нині зберігається в Державному музеї Максима Горького у Москві). Сестру… і всіх діточок ваших тричі цілую. – Див. примітку до листа до В. Г. Шевченка від 20 серпня 1859 р.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 185 – 186 (текст), с. 474 – 476 (примітки).

До перелiку