Милостивый государь Василий Васильевич!
100 экземпляров «Кобзаря», взятые вами у Д. С. Каменецкого для передачи (Михаилу Корнеевичу Чалому, инспектору второй киевской гимназии), я эти сто экз[емпляров] «К[обзаря]» подарил моей невесте, а она покорнейше вас просит, и я тоже, 50 экз[емпляров] переслать в Чернигов в пользу воскресных школ, на имя Романа Дмитриевича Тризны, а 50 экз. в пользу тех же школ в Киев на имя М. К. Чалого. И будущая жена моя, и я будем вам благодарны, если вы исполните нашу просьбу.
Готовый к услугам Т. ШевченкоПримiтки:
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 209). Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1883. – № 2. – с. 407). Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 404. Відповідь В. В. Тарновського-молодшого від 10 жовтня 1860 р. див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 166. …подарил моей невесте… – Ликері Полусмаковій. …в пользу воскресных школ… – Недільні школи для дорослих були створені наприкінці 1850-х років як безплатні заклади для початкової освіти дорослих. Утримувалися за рахунок приватних пожертв, викладання вели студенти, вчителі гімназій. Перші в Росії недільні школи виникли в Києві та Чернігові завдяки сприянню куратора Київського учбового округу М. І. Пирогова. Для їхньої матеріальної підтримки Шевченко призначив частину тиражу «Кобзаря» 1860 р., а також спеціально для народних шкіл написаний ним «Букварь южнорусский» [див.: Прийма Ф. Я. Шевченко і недільні школи на Україні // Збірник праць чотирнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1966. – С. 170 – 194]. Тризна Роман Дмитрович (1816 – ?) – судовий чиновник, діяльний організатор недільних шкіл на Чернігівщині. Познайомився з Шевченком 1846 р., допомагав поширювати «Кобзар» та «Букварь южнорусский». Переданих йому Шевченком примірників «Кобзаря» Р. Д. Тризна не отримав, хоча В. В. Тарновський у листі від 10 жовтня 1860 р. запевняв, нібито «порученіє Ваше я ісполнив і написав у Київ, щоб відтіль переслали їх (“Кобзарів”) по Вашому назначенію… Часть “Кобзарів” продана, то я вишлю туди гроші» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 166]. У зв’язку з цим Р. Д. Тризна в листі від 30 січня 1861 р. запитував, хто такий B. В. Тарновський, «що заглабав “Кобзаря” да й пари з уст не пустить», і просив: «настрочіть сьому Тарновському, щоб він знав, кому і скільки прислать книжок, або скажіть мені, де найти його» [Там само. – С. 182]. Шевченко неодноразово нагадував В. В. Тарновському про його обіцянки дістати в Києві видання «Памятники, издаваемые Киевской археографической комиссией» та поширити взяті ним у Д. С. Каменецького 100 примірників «Кобзаря». Про це свідчать листи Л. В. Тарновської до сина в Київ від 28 травня 1860 р.: «Вчера был у нас Шевченко и просил написать к тебе и напомнить об обещании твоем прислать ему какую-то книгу, очень ему нужную, а также извести Каменецкого, сколько продано “Кобзарей”: им нужно взять это для своих расчетов, он уже писал к тебе об этом», та від 23 червня 1860 р.: «Я к тебе писала по просьбе Шевченка, спрашивала об его “Кобзаре”, сколько продал ты экземпляров, но ты мне не ответил…» [Дорошкевич О. Шевченко в приватному листуванні // Записки історично-філологічного відділу УАН. – К., 1926. – Кн. 7-8. – C. 377 – 378]. Оскільки протягом 1860 р. В. В. Тарновський так і не надіслав обіцяних «Кобзарів» до Чернігова, Шевченко, вже смертельно хворий, змушений був звернутися до нього в цій справі з листом від 10 лютого 1861 р. И будущая жена моя, и я будем вам благодарны… – Надто ідеалізуючи Л. Полусмакову, Шевченко прагнув прилучити її до культурного життя й громадсько-просвітительської діяльності.М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 205 – 206 (текст), с. 508 – 509 (примітки).