І тут, і всюди — скрізь погано. 
Душа убога встала рано, 
Напряла мало та й лягла 
Одпочивать собі, небога. 
А воля душу стерегла. 
«Прокинься,— каже.— Плач, убога! 
Не зійде сонце. Тьма і тьма! 
І правди на землі нема!» 
Ледача воля одурила 
Маленьку душу. Сонце йде 
І за собою день веде. 
І вже тії хребетносилі, 
Уже ворушаться царі... 
І буде правда на землі. 

30 октября [1860, 
С.-Петербург]