Готово! Парус розпустили, 
Посунули по синій хвилі 
Помеж кугою в Сирдар'ю 
Байдару та баркас чималий. 
Прощай, убогий Косарале. 
Нудьгу заклятую мою 
Ти розважав-таки два літа. 
Спасибі, друже; похвались, 
Що люде і тебе знайшли 
І знали, що з тебе зробити. 
Прощай же, друже! Ні хвали, 
Ані ганьби я не сплітаю 
Твоїй пустині; в іншім краю, 
Не знаю, може, й нагадаю 
Нудьгу колишнюю колись! 

[Друга половина 1849, 
Косарал]