На ниву в жито уночі, 
На полі, на роздоллі, 
Зліталися поволі 
Сичі 
Пожартувать, 
Поміркувать, 
Щоб бідне птаство заступить, 
Орлине царство затопить 
І геть спалить. 
Орла ж повісить на тичині. 
І при такій годині 
Республіку зробить! 
І все б, здавалося? А ні, 
Щоб не толочили пашні 
(Воно було б не диво, 
Якби хто інший), на тій ниві 
Сильце поставив. А то зирк! 
Таки голісінький мужик 
Поставив любо. Та й пішов 
В копиці спать собі, а рано, 
Не вмившися, зайшов 
Гостей довідать... «Та й погані! 
Усі до одного сичі,— 
Оце тобі вари й печи!» 
Щоб не нести додому 
Таке добро, то повбивав, 
А інших гратися оддав, 
Приборканих, воронам, 
І не сказав нікому. 

[Друга половина 1848, 
Косарал]