- Я зараз репетирую і вдень і ніч, - каже Катерина. - Танцювати в цьому спектаклі – це для мене особисто дуже велика відповідальність. Тому що хореограф балету "Лілея" мій учитель – Валерій Ковтун. Він був неймовірно талановитий, найтитулованіший артист України, працював по всьому світу, з Тетяною Таякиной, Майєю Плісецької. В якій би країні він не виступав, завжди був тріумф. До речі, в нашому театрі такі вистави, як "Лускунчик" і "Лебедине озеро" також глядачі бачать у постановці Валерія Петровича.
- Балет "Лілея" за задумом Валерія Петровича – це філософська притча про любов, яка у виставі передана під музичні українські мотиви Костянтина Данькевича. Коли він ставив спектакль, він хотів догодити глядачам. Він запрошував кращих художників світового рівня, спектакль вийшов видовищним і стильним. Незважаючи на те, що історія про кріпаків. Йому це навіть ставили в докір, мовляв: "У вашій виставі всі кріпосні вже дуже нарядні" - він тоді відповів, що переглянув всі картини Тараса Шевченка і перечитав твори, і не побачив там ні оного бідного селянина. Валерій Петрович говорив, що українські кріпаки ніколи не були жебраками і завжди були добре одягнені в шовк і вовна, - зазначила балерина.
- Для мене дуже важливо передати не тільки як балерина і актрисі образ Лілеї в цьому спектаклі, але й вийти на сцену ошатною селянкою. – сміється Катерина. – Тому я навіть спеціально звернулася до Оксани Смородинской. Вона створила для вистави неймовірні прикраси з японської глини. Все вона зробила 78 бутонів, всі вони будуть прикрашати мою голову. Квіти немов живі. Кожен ліпиться вручну, якщо придивитися видно всі прожилки. На дотик квіточки матово-бархатисті і важать всього-нічого, немов на моїй голові живі квіти.