Можливо, не кожен знайомий з тим фактом, що Тарас Григорович був не тільки поетом, але ще й досить непоганим художником.
За час його перебування на засланні в межах нашого гостинного півострова з 1851 року по 1857 роки ним було написано кілька десятків картин, серед яких не лише портрети, а й степові краєвиди.
Ці картини не вразять глядача великою кількістю фарб. Але, тих, хто цікавиться історією Мангистау, ці твори мистецтва зацікавлять, як речові свідчення того, як виглядали деякі ділянки нашого півострова 166 років тому. А як же змінилися вони за цей час? Давайте ознайомимося з цим питанням докладніше.
Навесні 1851 році Тарас Шевченко брав участь в геологічній експедиції під керівництвом гірничого інженера поручика А. Антипова. Метою експедиції був пошук родовищ вугілля на півострові Мангистау. Пошуки велися в горах Каратау.
До складу експедиції він потрапив завдяки зусиллям польських політичних засланців – Броніслава Залеського і Людвіга Турно, які, будучи учасниками цього походу, попросили коменданта Новопетровського укріплення А. Маєвського виділити експедиції охорону. В команду солдатів, що брали участь в експедиції, потрапив і засланець поет Тарас Шевченко.
За час експедиції Тарас Григорович створив ряд акварельних пейзажів, жанрових сепий, а також велика кількість пейзажних малюнків і начерків олівцем.
Серед них є такі роботи, як: «Чиркала-Тау», «Караван біля гір Чиркала-Тау і Кок-Суйру», «Кок-Суйру», «Акмыш-Тау».
У цих назвах легко вгадуються назви гори Шеркала і полонини Акмыштау, Порівняльного аналізу виду цих гір на картинах Тараса Шевченка та на сучасних фотознімках і присвячений цей фотоогляд.