Новини

232227w200zc0.jpg
Почалася реставрація внутрішнього оздоблення одного з найкрасивіших храмів Києва.

Відома мільйонам людей по фінальній сцені легендарного фільму «За двома зайцями» сходи Андріївської церкви все ще закрита для відвідувачів — майстри завершують розпочаті там перш роботи.

— До початку пісенного конкурсу «Євробачення-2017» (відбудеться в травні в столиці України) сходи буде повністю приведена в порядок, і будь-який бажаючий зможе піднятися по ній на оглядовий майданчик храму, з якої відкривається чудовий вид на Поділ, а в гарну погоду звідти можна розглянути навіть місто-супутник Києва Вишгород, — розповіла виконуюча обов'язки завідувачки музею «Андріївська церква» Ліна Янченко. — А от всередину церкви доступ закритий як мінімум до кінця нинішнього року — багато там відреставрувати. Ці роботи вже розпочато, ходімо, я познайомлю вас з фахівцями, які їх проводять.Ми зайшли в Андріївську церкву і побачили, як троє реставраторів, стоячи на будівельних лісах, «чаклують» біля дуже великої картини.

— Анатолій Миколайович, будь ласка, спустіться на хвилинку поговорити з журналістами, — Ліна Янченко покликала одного з них — чоловіка з борідкою. — Це завідувач реставраційної майстерні Національного заповідника «Софія Київська» Анатолій Остапчук. Зі своїми колегами він зараз реставрує картину «Проповідь апостола Андрія». Вона примітна не тільки вражаючими розмірами (15 метрів квадратних), але і тим, що її автор — художник Платон Борисполець (1805-1880 роки) — зобразив Тараса Шевченка в образі одного з персонажів.

Реставраційні роботи цього великого полотна проводилися і раніше, але тільки зараз картину вперше зняли зі стіни. Її реставрація проходить прямо в церкві.

— Ми планували розпочати з іншого картини, але, коли оглянули «Проповідь апостола Андрія», зайнялися цим полотном, — вступає в розмову Анатолій Остапчук. — Справа в тому, що нижня кромка картини прогнила. Це сталося через те, що зі зворотного боку між полотном і підрамником десятиліттями осідала і накопичувалася пил. Під її шаром почалося руйнування полотна, утворилося кілька розривів і наскрізних отворів.

Картину потрібно було зняти зі стіни. Це дуже непросте завдання, адже тільки вага полотна — близько ста кілограмів, додайте до цього масу дерев'яної рами. Справитися з завданням нам допомогли інженери і робітники, які зараз виконують роботи Андріївської церкви. Вони задіяли тягові пристрої і монтажні блоки, на наше прохання встановили картину в горизонтальному положенні. Потім до роботи приступили ми, реставратори. Спочатку зняли пил за допомогою пилососа. Заклали пориви, а зараз приклеюємо смужку з тканини на пошкоджену нижню частину полотна. Належить очистити від забруднень барвистий шар. Для цього використовуємо емульсію скипидару з водою. Можливо, зробимо тонше або взагалі видалимо шар лаку, яким покрита картина (вона написана олійними фарбами).

— Ви вже знайшли на картині образ Тараса Шевченка? — запитує кореспондентів «ФАКТІВ» Ліна Янченко. — Ось він — з лівого боку полотна. На картині ви бачите сцену проповідь апостола Андрія скіфам. Згідно з літописами, ця подія відбулася в сорокові роки першого століття на горі, на якій зараз височіє Андріївська церква.

Жінка на картині одягнена в червону картату спідницю (плахту). У воїна козацькі вуса і шабля. Тарас Шевченко — один з найбільш впізнаваних і популярних українців — знаходиться серед людей, що обступили апостола. Художник тим самим підкреслює: зображене на картині подія сталася на території, де потім постала Україна.

— Автор картини був знайомий з Кобзарем?

— Звичайно, вони обидва вчилися в Санкт-Петербурзі в Академії мистецтв. Молодість Борисполець присвятив військовій справі — служив офіцером-артилеристом. Тільки коли в 35 років, подав у відставку, вирішив зайнятися своєю улюбленою справою — живописом, отримати художню освіту. В академії він познайомився і потоваришував з Тарасом Шевченком. Їх зближенню сприяло те, що вони обидва були з України.

— Шевченко позував для картини «Проповідь апостола Андрія»?

— Ні, автор написав її в Парижі, в 1847 році, коли Кобзар перебував у засланні. Цілком можливо, що рішення зобразити Шевченко в образі одного з персонажів було продиктовано прагненням Бориспольця проявити солідарність із забороненим засланців поетом.

— Як вийшло, що це полотно виявилося в Києві і було розміщено в Андріївській церкві?

— Випускники Академії мистецтв, які отримували за свої роботи золоті медалі, мали право за рахунок навчального закладу відправитися за кордон для вдосконалення майстерності. Статут Академії мистецтв передбачав нагородження великою золотою медаллю випускників віком до 30 років, а Платону Тимофійовичу було вже набагато більше. Замість медаль за картину «Воскресіння Христа» йому запропонували звання академіка. Він відмовився. Поїхав в Європу за свій рахунок. До речі, мрія побувати там була і у Шевченка. Однак його картина «Циганка-ворожка» була відзначена тільки малою срібною медаллю.

Борисполець відправився спочатку до Франції, а звідти — до Італії. Його творчість користувалося успіхом, і більшість картин знаходили покупців. Але полотно «Проповідь апостола Андрія» художник подарував місту Києву. Попросив митрополита Київського Арсенія знайти картині гідне місце.

У 1867 році відзначалося 100-річчя з дня освячення Андріївської церкви. Організацією святкування займався відомий в ті часи церковний і громадський діяч письменник Андрій Муравйов. За його ініціативою Андріївської церкви були подаровані дві великі картини «Проповідь апостола Андрія» і «Вибір віри князем Володимиром», які донині прикрашають стіни храму. «Вибір віри...» знаходиться в гарному стані, а от «Проповідь...» довелося невідкладно «лікувати».

З впорядкування цієї картини починається реставрація живопису храму. Тільки після завершення цих робіт ми знову відкриємо доступ сюди відвідувачам. До речі, не можна допускати, щоб тут одночасно перебувало більше ста чоловік, інакше будуть неприйнятні коливання вологості повітря, що негативно позначається на збереження ікон і картин.

— В якому стані знаходяться фундаменти Андріївської церкви?

— Їх капітально зміцнили напередодні Євро-2012 (мова йде про складну систему зміцнення пагорба палями), так що з цим проблем немає.

Андріївська церква отримала статус музею без малого 50 років тому. З тих пір проведено кілька масштабних реставрацій. У ході однієї з них (1978-1979 роки) куполах повернули їх первісний вигляд. Справа в тому, що у другій половині XIX століття під час грози в головний купол вдарила блискавка і серйозно пошкодила його. Після цього всі куполи оббили бляхою і пофарбували в сірий колір. При цьому була спотворена оригінальна форма і втрачений чудовий накладний декор у стилі бароко. На щастя, в 1970-е роки під час проведення ремонтно-реставраційних робіт під керівництвом архітектора Валентини Іванівни Корнєєвої були виявлені оригінальні креслення Андріївської церкви в архіві віденського музею Альбертіна. Куполам повернули оригінальну форму, колір і позолочений накладний декор.

— Як креслення опинилися в Австрії?

— Їх відправив туди автор проекту архітектор Франческо Бартоломео Растреллі. Справа в тому, що після смерті його покровительки, імператриці Єлизавети Петрівни, він залишився на старості років не у справ. Посіла російський трон імператриця Катерина II віддавала перевагу увійшов в моду архітектурному стилю класицизм. Растреллі був неперевершеним майстром бароко, от і залишився без роботи. У пошуках нових замовників розсилав креслення своїх творінь царствующим особам по всій Європі. Так документація по Андріївській церкві потрапила до Відня.

В кінці 1970-х в ході реставраційних робіт повернули оригінальний тон і іконостасу Андріївської церкви. У свій час колір іконостасу вибирала особисто імператриця Єлизавета. Вона побажала бачити його яскраво-пурпуровим.

Іконостас був вирізаний з липи в Санкт-Петербурзі за кресленнями Растреллі. Перевозити іконостас довелося в розібраному вигляді. Доставляти його в Київ на підводах по вибоїстих дорогах було ризиковано, тому дочекалися лютого і відправили на санях.

— Чому в Андріївській церкві немає дзвонів?

— Спочатку вона була споруджена і функціонувала як палацова церква царської сім'ї Романових. У такого роду храмах дзвони не вішають, адже їх сенс у тому, щоб скликати парафіян до храму.

До речі, існує старовинна київська переказ про те, що якщо на Андріївської церкви задзвонять дзвони, то з-під пагорба, на якому вона стоїть, хлинуть численні потоки води, які затоплять мало не половину України. Легенда виникла із-за того, що люди неодноразово бачили, як з горба витікає велика кількість струмків. У середині XVIII століття з цією проблемою зіткнувся архітектор Іван Мічурін, який керував будівництвом Андріївської церкви. Перш ніж приступити до робіт, він провів інженерно-геологічне дослідження пагорба, за результатами якого розпорядився знести пагорб і насипати штучний (камені для нього спеціально привозили з Ржищева та Бучі). Мічурін створив складну систему відведення води з цього місця. Цікаво, що воду, яка відводилася від пагорба, використовували для роботи міських фонтанів, у тому числі знаменитого фонтану «Самсон». Він по сей день знаходиться на Подолі, на Контрактовій площі. Верхівка ротонди, яка стоїть над «Самсоном», увінчана фігурою апостола Андрія — в знак того, що вода на цей фонтан подавалася з-під фундаменту Андріївської церкви. Тим не менш виникла легенда про те, що води, які колись виходили на поверхню пагорба, сховані під церкву і обов'язково виллються, якщо в Андріївської церкви задзвонять дзвони...Сообщить об ошибкеВаши исправления помогают повысить качество машинного переводаСообщить об ошибке.

fakty.ua

До перелiку