В честь 202-річчя з дня народження Тараса Шевченка 9 березня в Петербурзі представляє колекцію унікальних книг про життя видатного поета і гуманіста, повідомляє прес-службі Президентської бібліотеки.
Книги для перекладу в електронно-цифрову форму були передані Російським державним історичним архівом, Російської державної бібліотеки, Державної публічної історичної бібліотеки Росії, Фундаментальною бібліотекою імені імператриці Марії Федорівни РГПУ їм. А. В. Герцена, а також Національною історичною бібліотекою України, Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою та ін.
Книги з колекції Президентської бібліотеки у всій повноті відтворюють коротке, але насичене життя малоросійський поета. Народився Тарас Шевченко у селі Моринці Київської губернії в родині кріпака. Рано втративши батьків, пізнав всю бесприютность сирітської долі в ситуації повної кріпосної залежності. У 14 років підліток потрапив в служіння в будинок поміщика П. Енгельгардта і вже через рік служив в його будинку у Вільно, а з 1831 року — в Петербурзі.
У 1840 році в Петербурзі була опублікована перша українська збірка віршів Шевченка — «Кобзар», почав нову епоху в історії української літератури.
У 1848 році Шевченко як художник був включений до складу експедиції по обстеженню Аральського моря, де він багато малював і створив 350 акварельних пейзажів і портретів. За доносом одного з офіцерів поет як член таємного політичного товариства був заарештований в Оренбурзі, відправлений по етапу в Орській фортеці і поміщений в каземат.
Згодом йому був заборонений в'їзд до обох столиць. Друзі домоглися для нього дозволу жити в Петербурзі, і по приїзді туди, він опинився в центрі уваги, зблизившись з колом «Современника», з багатьма російськими і польськими революційними демократами. 1860 року Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка по класу гравюри. А через рік він помер у Петербурзі 47-літнім тяжкохворим людиною, встигнувши написати у своєму «Заповіті»: Як умру, то поховайте на Украйні милій...»
Тарас Григорович був спочатку похований на Смоленському кладовищі Петербурга; згодом труну з його прахом перевезли на Україну і поховали високо над Дніпром, на горі біля Канева, з тих пір відомої як Тарасова гора.