Публікації

Традиційні вишиванки, червоні шаровари, заквітчані дівчата й академічно декламовані рядки, знайомі з дитинства, - ось чого я чекала від чергової вистави за мотивами творів Тараса Шевченка. Криворізький театр музично- пластичних мистецтв "Академія руху" під керівництвом режисера Олександра Бєльського своєю виставою "Безсоння" довів, що Шевченка потрібно не стільки читати, скільки відчувати. На сцені не було декорацій, і актори протягом усієї вистави не зронили жодного слова - діти та дорослі (актори цього театру переважно підлітки), вихованці театральної школи Олександра Бєльського, лише мовою тіл, пластикою та мімікою переповіли славнозвісну "Катерину" та уривок із поеми "Гайдамаки". Парадоксально, але люди, які ніколи не читали цих творів, після перегляду вистави з фантастичною точністю переказують зміст поем - вони зрозуміли все, що відбувалося на сцені.

Того дня Криворізький театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" виступав на сцені Молодого театру в Києві як переможець регіонального фестивалю, присвяченого 60-річчю Національної спілки театральних діячів України. У залі сиділо почесне журі - до "Безсоння" приглядається Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка. Не виключено, що виставу буде висунуто на здобуття найпрестижнішої державної нагороди.

Заступник директора театру, а заразом і дружина талановитого режисера Олександра Бєльського Антоніна Бєльська каже, що можливість премії їх здивувала. "Напевно, такий Шевченко, яким ми його побачили, - дуже своєчасний, - припускає Антоніна Григорівна, - люди втомилися сприймати його як портрет на стіні у кабінетах, із відтінком "шароварщини". Ми намагалися на Шевченка подивитися очима дітей. Він у нас без штампів - такий, яким ми його зрозуміли".

Найстаршому актору театру - 25 років. Це син Бєльських - Сергій. Наймолодшій актрисі - 7 років. "Усі вони виходять на сцену не для масовки, - каже Антоніна Григорівна, - кожен із них розуміє, для чого він на неї вийшов, і має свою вагому роль". Готувалися до вистави за Шевченком криворізькі актори довго: по-перше, багато читали, дивилися фільми про Шевченка (кожна дитина неодноразово перечитувала поеми, аби краще зрозуміти творчість українського поета). У виставі багато музики сучасних композиторів, а кульмінацією є пісня Ніни Матвієнко "Зоре моя вечірняя..." - з неї й почалося "Безсоння", каже пані Антоніна.  На перший погляд, вистава поєднує різні поеми - "Катерину" та фрагмент "Гайдамаків". Однак Антоніна Григорівна дуже просто це пояснює: "У нашій драмі поєднані трагедії двох людей, дві долі - чоловіка і жінки - Катерини та Яреми. Через поєднання цих двох життів режисер хотів показати невід'ємність чоловічої та жіночої доль, їхню трагедійність, яка проходить через усі твори Шевченка - це те, що його хвилювало найбільше і що, за великим рахунком, було типовим для усієї України - знищення молодих життів, які б мали покласти початок новому роду".

Вистава вражає своїм філософським підґрунтям: тут живі й ненароджені діти, жінки, які не можуть розродитися, батальні сцени (це, зауважте, без декорацій та спецефектів!), війна - як м'ясорубка із людей... Напевно, недарма називають Олександра Бєльського майстром деталізування масових сцен.

Загалом же у репертуарі криворізьких акторів понад 40 вистав. Окрім "Безсоння", є "Лісова пісня" Лесі Українки, "Пристрасті" за Гоголем та інші. Усі вони мають мінімум слів та декорацій. "У звичайному театрі, - каже Антоніна Григорівна, - актор може заховатися за слово чи декорації. У нашому ж показано "голу" людину на "голій" сцені".

Марина ТКАЧУК
Газета "Україна молода" 2004.11.03

До перелiку