Публікації

Небагато людей, в тому числі і мешканців столиці України, знають, що в Києві – три музеї Тараса Шевченка. Якщо два з них розташовані в самому серці міста, то третій – на його околиці. Саме там прожив два тижні під час свого останнього перебування в Україні великий поет.

Власне тут, в цій хаті, господинею якої була Варвара Пашковська, 1859-го року прожив два тижні Тарас Шевченко. В цьому музею можна побачити Шевченка-людину, на тлі Києва того часу, дядька Тараса, який дуже любив дітей, розказував їм казочки, дарував цукерки, пряники, бублики та горіхи.

Музей називається “Хата на Пріорці”. Коли в 1859 році Тарас Шевченко приїхав в Україну, це була третя і остання зустріч його з рідним краєм, не побажавши чомусь оселитися в центрі міста, як пише перший бігораф Тараса Шевченка Михайло Корнійович Чалий, він прийшов на околицю Києва, в Пріорку, і зняв там квартиру.

Пріорка взагалі – це історична місцевість в Києві, яка відома і згадується в документрах київського магістрату і в описі міста Києва Миколи Закревського. Походить ця назва від слова “пріор” – настоятель домініканського монастиря, якому колись належали всі ці землі. Це були землі католицького монастиря і люди, які жили тут, звичайно, в такій околиці, яка була схожа зовсім на село (дубові хати з вишневими садочками), займалися в основному городництвом і садівництвом, продавали свою продукцію на базарах Києва. І вже в 1834 році Пріорка стає містом, а люди, які живуть тут, називаються міщанами, але так само продовжують займатися своєю справою.

Отже, може бути, що Шевченка привабила ця місцевість своєю такою мальовничістю – своїми садами, городами. А, може, тому, що просто не хотілось йому бути на очах, ось він і прийшов на Пріорку. Як згадує господиня цієї хати тоді, Варвара Матвіївна Пашковська, він дуже оригінально попросився на квартиру, сказавши їй так: “Йшов-йшов, бачу – хатка стоїть, не то панська, не то мужицька, біла-біла, як сметана, ще й садочком обросла. А на дворі дитячі сороченятка сушаться, рукавчатами махають – мене кличуть. От я й зайшов. Чи не взяли б мене на квартиру і не погодували в борг, бо у мене немає грошей? Я з вами розрахуюся – мені пришлють гроші з Петербурга.” В цій хаті Шевченко прожив 2 тижні.

До перелiку