В цьому році напередодні 22 травня - дня перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій Горі олігархи піднесли своєрідний "подарунок". І не думайте, що хтось і з них розкрив свій гаманець і підтримав канівський музей-заповідник, який у першу чергу із-за олігархів постійно недофінансовується. Це зовсім інший подарунок. На сторінках газети клану деркачів "Киевский телеграфъ" 20 травня появилася стаття Александра Каревина під назвою "Копытца ангела", у якій Тарас Шевченко зображується як убогий духом і позбавлений таланту. Публікація ця викликала обурення в українських інтелектуальних середовищах.

Різко з осудом публікації виступив президент українського ПЕН-клубу Євген Сверстюк. Він, зокрема, дав відповідь деркачам і каревинам словами Івана Франка:

"Я не геній, синку милий,
Ех, як би я геній був
З тих гістерій неврастеній
Я б вас чаром слів добув
Я б вам душі повипрямив
Я б вам виправив хребти,
Я б людей з вас повиводив
Навіть з мавп, таких, як ти".

Оскільки у статі з деркачівського "телеграфу" для паплюження Шевченка наводяться слова Франка, то потрібно сказати, що у Івана Франка багато статей про Тараса Шевченка, які засвідчують франкову шану до Кобзаря. Я б хотіла процитувати такі Каменяреві слова: "Та найбільший, найцінніший дар доля дала йому після смерті: невмирущу славу і вічно живу насолоду, яку приноситимуть його твори мільйонам людських сердець". В іншій статті Франко говорить про Шевченка: "Найвищі ідеі, найрадикальніші думки його доби зливаються в Шевченковій поезії нероздільно з народним змістом. Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу, факел, що освітлює весь новітній розвиток української літератури".

З приводу антишевченківської публікації, яка є "переспівом" бруду вилитого на Кобзаря безславно відомим Бузиною виступив з парламентської трибуни голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський. Він вважає, що ця публікація це не лише справа автора і редакції, а у першу чергу олігархів. За його словами, це велетенська пляма на їхній совісті. Він поставив питання, як можна таке допустити в цивілізованій країні і тут же додав: "Ви в українського народу Тараса Шевченка, нашу святиню, нашого генія не заберете ніколи!" 

З осудом статті "Копытца ангела" виступив з парламентської трибуни також представник Народного руху України, народний депутат Іван Стойко. Він назвав її цинічним знущанням над українською сутністю. А оскільки люди, які видають себе за представників українського бізнесу мовчки сприйняли "ляпаса" денаціоналізованого Андрія Деркача та його творчої команди, яку часто мені доводиться бачити напідпитку, то це дозволило другові та однодумцеві Андрія Деркача віце-прем'єрові з гуманітарної політики Дмитру Табачнику з притаманним йому цинізмом заявити, що в Україні є прошарок політиків для яких "патріотизм став професією". Чи можемо тоді дивуватися, що Яну Табачнику відводиться роль чи не головного репрезентанта української культури у світі.

Чи можемо дивуватися, що у пресі, яка виходить на території України вільно друкуються слова: "Украина вот недавно провела съезд украинцев, хотя и нации такой в природе и не существует, украинцы это часть русского народа, говорящая на одном из диалектов русского языка". Йдеться про статю М. Бахаріва у газеті "Крымская правда" під заголовком "Мы вернемся к тебе, Родина".

Українці з Криму розцінили цю публікацію як національну зневагу і подали позов до суду про захист честі, гідності та відшкодування моральних збитків. Якраз 22 травня у день, коли усі чесні українці вшановують пам'ять "Кобзаря" у місцевому суді Центрального району міста Сімферополя суддя Ольга Андрієва відмовила в позові, вважаючи, що у словах Бахаріва немає ніякої образи українців, а є лише оціночне судження автора. А це дозволяє твердити, що суддя фактично погодилася з твердженням редактора газети "Крымская правда".

І це рішення Сімферопольського суду є відповіддю на риторичне запитання Володимира Яворівського: "Як можна таке допустити в цивілізованій країні?" Відповідь досить проста: біда України в тім, що нею правлять ті, кому вона непотрібна, Ці слова сказав рівно 85 років тому перший президент України Михайло Грушевський.

Галина Левицька,
власний кореспондент газети "За вільну Україну" у Києві